Священное Писание

Кни́га Ѱалти́рь, ѱало́мъ р҃д

Оглавление
Елизаветинская Библия на церковно­славянском языке.
Псаломъ р҃д
104:1(А҆ллилꙋ́їа.)
104:2И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви и҆ призыва́йте и҆́мѧ є҆гѡ̀, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ дѣла̀ є҆гѡ̀:
104:3воспо́йте є҆мꙋ̀ и҆ по́йте є҆мꙋ̀, повѣ́дите всѧ̑ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀.
104:4Хвали́тесѧ ѡ҆ и҆́мени ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀: да возвесели́тсѧ се́рдце и҆́щꙋщихъ гдⷭ҇а:
104:5взыщи́те гдⷭ҇а и҆ ᲂу҆тверди́тесѧ, взыщи́те лица̀ є҆гѡ̀ вы́нꙋ.
104:6Помѧни́те чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ, чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ и҆ сꙋдьбы̑ ᲂу҆́стъ є҆гѡ̀,
104:7сѣ́мѧ а҆враа́мле рабѝ є҆гѡ̀, сы́нове і҆а̑кѡвли и҆збра́ннїи є҆гѡ̀.
104:8То́й гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ: по все́й землѝ сꙋдьбы̑ є҆гѡ̀.
104:9Помѧнꙋ̀ въ вѣ́къ завѣ́тъ сво́й, сло́во, є҆́же заповѣ́да въ ты́сѧщы родѡ́въ,
104:10є҆́же завѣща̀ а҆враа́мꙋ, и҆ клѧ́твꙋ свою̀ і҆саа́кꙋ:
104:11и҆ поста́ви ю҆̀ і҆а́кѡвꙋ въ повелѣ́нїе и҆ і҆и҃лю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ,
104:12гл҃ѧ: тебѣ̀ да́мъ зе́млю ханаа́ню, ᲂу҆́же достоѧ́нїѧ ва́шегѡ.
104:13Внегда̀ бы́ти и҆̀мъ ма̑лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и҆ прише́льцємъ въ не́й,
104:14и҆ преидо́ша ѿ ꙗ҆зы́ка въ ꙗ҆зы́къ и҆ ѿ ца́рствїѧ въ лю́ди и҆́ны:
104:15не ѡ҆ста́ви человѣ́ка ѡ҆би́дѣти и҆̀хъ и҆ ѡ҆бличѝ ѡ҆ ни́хъ цари̑:
104:16не прикаса́йтесѧ пома̑заннымъ мои̑мъ, и҆ во прⷪ҇ро́цѣхъ мои́хъ не лꙋка́внꙋйте.
104:17И҆ призва̀ гла́дъ на зе́млю: всѧ́ко ᲂу҆твержде́нїе хлѣ́бное сотры̀.
104:18Посла̀ пред̾ ни́ми человѣ́ка: въ раба̀ про́данъ бы́сть і҆ѡ́сифъ.
104:19Смири́ша во ѡ҆ко́вахъ но́зѣ є҆гѡ̀, желѣ́зо про́йде дꙋша̀ є҆гѡ̀,
104:20до́ндеже прїи́де сло́во є҆гѡ̀: сло́во гдⷭ҇не разжжѐ є҆го̀.
104:21Посла̀ ца́рь и҆ разрѣшѝ є҆го̀: кнѧ́зь люді́й, и҆ ѡ҆ста́ви {ѿпꙋстѝ} є҆го̀.
104:22Поста́ви є҆го̀ господи́на до́мꙋ своемꙋ̀ и҆ кнѧ́зѧ всемꙋ̀ стѧжа́нїю своемꙋ̀,
104:23наказа́ти кнѧ̑зи є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ себѐ и҆ ста́рцы є҆гѡ̀ ᲂу҆мꙋдри́ти.
104:24И҆ вни́де і҆и҃ль во є҆гѵ́петъ, и҆ і҆а́кѡвъ прише́льствова въ зе́млю ха́мовꙋ.
104:25И҆ возрастѝ лю́ди своѧ̑ ѕѣлѡ̀ и҆ ᲂу҆крѣпѝ ѧ҆̀ па́че врагѡ́въ и҆́хъ.
104:26Превратѝ се́рдце и҆́хъ возненави́дѣти лю́ди є҆гѡ̀, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ є҆гѡ̀.
104:27Посла̀ мѡѷсе́а раба̀ своего̀, а҆арѡ́на, є҆го́же и҆збра̀ себѣ̀:
104:28положѝ въ ни́хъ словеса̀ зна́менїй свои́хъ и҆ чꙋде́съ свои́хъ въ землѝ ха́мовѣ.
104:29Посла̀ тьмꙋ̀ и҆ помрачѝ, ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша словеса̀ є҆гѡ̀.
104:30Преложѝ во́ды и҆́хъ въ кро́вь и҆ и҆зморѝ ры̑бы и҆́хъ.
104:31Воскипѣ̀ землѧ̀ и҆́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и҆́хъ.
104:32Речѐ, и҆ прїидо́ша пє́сїѧ мꙋ̑хи и҆ скні̑пы во всѧ̑ предѣ́лы и҆́хъ.
104:33Положѝ дожди̑ и҆́хъ гра́ды, ѻ҆́гнь попалѧ́ющь въ землѝ и҆́хъ:
104:34и҆ поразѝ вїногра́ды и҆́хъ и҆ смѡ́квы и҆́хъ, и҆ сотры̀ всѧ́кое дре́во предѣ̑лъ и҆́хъ.
104:35Речѐ, и҆ прїидо́ша прꙋ́зи и҆ гꙋ́сєницы, и҆̀мже не бѣ̀ числа̀,
104:36и҆ снѣдо́ша всѧ́кꙋ травꙋ̀ въ землѝ и҆́хъ, и҆ поѧдо́ша всѧ́къ пло́дъ землѝ и҆́хъ.
104:37И҆ поразѝ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ и҆́хъ, нача́токъ всѧ́кагѡ трꙋда̀ и҆́хъ:
104:38и҆ и҆зведѐ ѧ҆̀ съ сребро́мъ и҆ зла́томъ: и҆ не бѣ̀ въ колѣ́нѣхъ и҆́хъ болѧ́й.
104:39Возвесели́сѧ є҆гѵ́петъ во и҆схожде́нїи и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ нападѐ стра́хъ и҆́хъ на нѧ̀.
104:40Распрострѐ ѡ҆́блакъ въ покро́въ и҆̀мъ, и҆ ѻ҆́гнь, є҆́же просвѣти́ти и҆̀мъ но́щїю.
104:41Проси́ша, и҆ прїидо́ша кра́стєли, и҆ хлѣ́ба небе́снагѡ насы́ти ѧ҆̀:
104:42разве́рзе ка́мень, и҆ потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки:
104:43ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ сло́во ст҃о́е своѐ, є҆́же ко а҆враа́мꙋ рабꙋ̀ своемꙋ̀.
104:44И҆ и҆зведѐ лю́ди своѧ̑ въ ра́дости и҆ и҆збра̑нныѧ своѧ̑ въ весе́лїи.
104:45И҆ дадѐ и҆̀мъ страны̑ ꙗ҆зы̑къ, и҆ трꙋды̀ люді́й наслѣ́доваша:
104:46ꙗ҆́кѡ да сохранѧ́тъ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ зако́на є҆гѡ̀ взы́щꙋтъ.