Священное Писание

Книга Йова, глава 30

Оглавление
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42 
Біблія українською мовою. Переклад І.І. Огіенко
Розділ 30
30:1А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
30:2Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
30:3Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
30:4рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
30:5Вони були вигнані з – поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
30:6так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
30:7ревіли вони між кущами, збирались під терням,
30:8сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
30:9А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
30:10Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
30:11бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
30:12По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
30:13Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
30:14немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
30:15Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
30:16А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
30:17Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
30:18З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
30:19Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
30:20Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
30:21Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
30:22На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
30:23Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
30:24Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
30:25Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
30:26Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
30:27Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
30:28ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
30:29Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
30:30моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
30:31І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...