Книга Йова, глава 29

	Язык: Українська Церковнослав. (гражд.) Церковнослав. (цс.) Церковнослав. (дореф.) Рус. (Синодальный) English (NKJV) English (KJV) Srpski Біблія українською мовою. Переклад І.І. Огіенко
	Розділ 29
29:1	І Йов далі вів мову свою та й сказав:
29:2	О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
29:3 См.: 🔗Йов. 18:6	коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
29:4	як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
29:5	коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
29:6	коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
29:7	Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
29:8	як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
29:9	зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
29:10	ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
29:11	Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
29:12 См.: 🔗Пс. 71:12	бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
29:13	Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
29:14 См.: 🔗Пс. 131:9	Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
29:15 См.: 🔗Лев. 19:14	Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
29:16 См.: 🔗Йов. 31:18 🔗Прит. 29:7 🔗Сир. 4:10	Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
29:17 См.: 🔗Прит. 30:14	Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
29:18	І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
29:19 См.: 🔗Повт. 28:4	для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
29:20 См.: 🔗Бут. 49:24	Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
29:21	Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
29:22	По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
29:23	І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
29:24	Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
29:25	Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!