Язык:
Українська
Біблія українською мовою. Переклад І.І. Огіенко
| |
Розділ 1 | |
1:1 См.: 🔗Мв. 27:57 🔗1Сам. 9:5 | І був один чоловік із Раматаїм – Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин. |
1:2 См.: 🔗Бут. 29:31 🔗Лк. 1:7 | А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було. |
1:3 | А той чоловік рік – у – рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа. |
1:4 | І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини, |
1:5 См.: 🔗Бут. 20:18 🔗Бут. 29:30 | а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу. |
1:6 | А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу. |
1:7 | І так робив він рік – у – рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла. |
1:8 | І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів? |
1:9 См.: 🔗1Сам. 3:3 | І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму. |
1:10 | А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. |
1:11 | І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови. |
1:12 | І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами. |
1:13 | А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну. |
1:14 | І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина! |
1:15 См.: 🔗Пс. 41:5 | А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. |
1:16 | Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї. |
1:17 См.: 🔗2Царів. 5:19 | І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала. |
1:18 См.: 🔗Рут. 2:13 | А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне. |
1:19 См.: 🔗Бут. 30:22 | І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї. |
1:20 См.: 🔗Євр. 11:32 | І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його. |
1:21 | І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої. |
1:22 | А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там! |
1:23 | І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його. |
1:24 | А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий. |
1:25 См.: 🔗1Сам. 1:7 | І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія. |
1:26 | І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. |
1:27 | Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. |
1:28 | А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві. |