Євангеліє від Івана, глава 4

	Язык: Українська Церковнослав. (гражд.) Церковнослав. (цс.) Церковнослав. (дореф.) Рус. (Синодальный) Рус. (еп. Кассиан) Беларускi English (NKJV) English (KJV) Srpski Біблія українською мовою. Переклад І.І. Огіенко
	Розділ 4
4:1 См.: 🔗Ін. 3:26	Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
4:2	хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
4:3	Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
4:4	І потрібно було Самарію Йому переходити.
4:5 См.: 🔗Бут. 33:19 🔗Бут. 48:22 🔗Ісус. 24:32	Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
4:6	Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
4:7	Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
4:8	Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
4:9 См.: 🔗2Царів. 17:24 🔗Лк. 9:53	Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
4:10 См.: 🔗Іс. 12:3 🔗Іс. 44:3 🔗Зах. 14:8	Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
4:11	Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
4:12	Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
4:13	Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
4:14	А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
4:15	Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
4:16	Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
4:17	Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
4:18	Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
4:19	Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
4:20 См.: 🔗Повт. 12:6 🔗Повт. 16:6 🔗1Царів. 9:3	Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
4:21	Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
4:22 См.: 🔗Бут. 12:3 🔗2Царів. 17:29 🔗Іс. 2:3 🔗Рим. 9:5	Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
4:23	Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
4:24 См.: 🔗2Кор. 3:17 🔗Флп. 3:3	Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
4:25	Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
4:26	Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
4:27	І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
4:28	Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
4:29	Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
4:30	І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
4:31	Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
4:32	А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
4:33	Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
4:34	Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
4:35 См.: 🔗Мв. 9:37 🔗Лк. 10:2	Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
4:36	А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
4:37	Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
4:38	Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
4:39	З того ж міста багато – хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
4:40	А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
4:41	Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
4:42	А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
4:43 См.: 🔗Мв. 4:12 🔗Мк. 1:14	Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
4:44 См.: 🔗Мв. 13:57 🔗Мк. 6:4 🔗Лк. 4:24	Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
4:45	А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
4:46 См.: 🔗Ін. 2:11	Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
4:47	Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
4:48	Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
4:49	Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
4:50	Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
4:51	А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
4:52	А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
4:53	Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
4:54	Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.