Священное Писание

Соборне послання апостола Якова, глава 3

Оглавление
1  2  3  4  5 
Розділ 3
3:1Не багато – хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
3:2Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.
3:3От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
3:4От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
3:5Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
3:6І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
3:7Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
3:8та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
3:9Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
3:10Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
3:11Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
3:12Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.
3:13Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!
3:14Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,
3:15це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
3:16Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!
3:17А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
3:18А плід правди сіється творцями миру.