Священное Писание

Послання апостола Павла до Євреїв, глава 10

Оглавление
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Розділ 10
10:1Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
10:2Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
10:3Але в них спомин про гріхи буває щороку,
10:4бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
10:5Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
10:6Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
10:7Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
10:8Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
10:9Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
10:10У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
10:11І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
10:12А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
10:13далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
10:14Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
10:15Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
10:16Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
10:17А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
10:18А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
10:19Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
10:20новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
10:21маємо й Великого Священика над домом Божим,
10:22то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
10:23Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
10:24І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
10:25Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
10:26Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
10:27а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
10:28Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
10:29скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
10:30Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
10:31Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
10:32Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
10:33Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
10:34Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
10:35Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
10:36Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
10:37Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
10:38А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
10:39Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.