Священное Писание

Євангеліє від Матвія, главы 16–22

Оглавление
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 
Розділ 16
16:1І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
16:2А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.
16:3А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
16:4Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
16:5А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
16:6Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
16:7Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
16:8А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
16:9Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
16:10Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
16:11Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
16:12Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
16:13Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
16:14Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
16:15Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16:16А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
16:17А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
16:18І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
16:19І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
16:20Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.
16:21Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
16:22І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
16:23А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
16:24Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
16:25Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
16:26Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
16:27Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
16:28Поправді кажу вам, що деякі з тут – о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.
Розділ 22
22:1А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
22:2Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
22:3І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
22:4Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
22:5Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
22:6А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
22:7І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
22:8Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
22:9Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
22:10І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
22:11Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
22:12та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
22:13Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
22:14Бо багато покликаних, та вибраних мало.
22:15Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
22:16І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
22:17Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
22:18А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
22:19Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
22:20А Він каже до них: Чий це образ і напис?
22:21Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
22:22А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
22:23Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
22:24та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
22:25Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
22:26Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
22:27А по всіх вмерла й жінка.
22:28Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
22:29Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
22:30Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
22:31А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
22:32Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
22:33А народ, чувши це, дивувався науці Його.
22:34Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
22:35І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
22:36Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
22:37Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
22:38Це найбільша й найперша заповідь.
22:39А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
22:40На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
22:41Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
22:42і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
22:43Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
22:44Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
22:45Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
22:46І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.